Портал в режимі тестування та наповнення

Шукає докази там, де інші бачать руїни: криміналіст з Волині розповів про злочини росіян, ДНК та ідентифікацію загиблих (фото)

Опубліковано 20 листопада 2026 року о 15:56

Місце ракетного удару, масове поховання, катівня, рештки тіл, які потрібно ідентифікувати... Для криміналістів це не просто місця злочинів, а докази, які можуть стати вирішальними під час розслідування злочинів. Вони фотографують, вилучають найменші сліди, працюють із ДНК, шукають збіги та намагаються відновити обставини того, що сталося.

Підполковник поліції Леонід Пустовіт, начальник відділу криміналістичного забезпечення слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області, вже 12 років працює у криміналістиці.

За роки роботи він побував на місцях злочинів на Київщині, Харківщині та Херсонщині. Бачив наслідки окупації, працював на місцях масових поховань у Бучі, документував свідчення потерпілих від катувань. Нині серед важливих напрямків його роботи – ідентифікація загиблих українських військових.

Як криміналісти відрізняють нещасний випадок від убивства, що можуть розповісти уламки ракети, татуювання чи одна волосина, скільки часу іноді потрібно для встановлення особи та які побачені під час війни картини неможливо забути – про це Леонід Пустовіт розповів сайту новин Луцька та Волині «Конкурент».

Хто такі криміналісти і що входить у їхню роботу

– Розкажіть простими словами, що роблять криміналісти?

– Коли стається злочин, криміналіст приїжджає на місце події. Інформація, яку він там збирає і фіксує, допомагає відновити картину злочину.

– Щоб зрозуміти, як усе було?

– Так. Криміналіст має знання й навички, які дають йому змогу аналізувати виявлені сліди. Наприклад, сліди пальців рук, біологічні чи трасологічні сліди...У слідчо-оперативній групі є слідчий та оперативний працівник. Моє завдання як криміналіста – оглянути місце події, виявити сліди, правильно їх зафіксувати, упакувати речові докази й передати слідчому. Дуже важливо зробити це правильно, бо далі ці докази досліджуватимуть.


Шукає докази там, де інші бачать руїни: криміналіст з Волині розповів про злочини росіян, ДНК та ідентифікацію загиблих (фото)


Документування російських воєнних злочинів: робота на роки вперед

– А в чому полягає ваша робота під час війни, зокрема на місцях убивств і катувань?

– Наприклад, 3D-сканер дає змогу вже в кабінеті детально роздивитися місце влучання: де було ураження – зверху чи збоку. Фотографуємо і з безпілотників. Одна річ, коли стоїш на землі, й зовсім інша – коли бачиш усе згори.

Коли в Луцьку після влучання шахеда у магазин пожежники діставали тіла, важливо було зафіксувати й деталі. Золоті прикраси, одяг, татуювання – за ними родичі можуть упізнати рідних.

Коли люди гинуть унаслідок російських ракетних атак, наша робота – виявити й зафіксувати докази. Ми працюємо наперед. Конкретний злочин може розглядатися в міжнародному суді через рік чи два. Коли це станеться, від нас не залежить. Від нас залежить, чи правильно його задокументовано.

– І ці матеріали чекають свого часу?

Усі виявлені речові докази, фотографії та відео ми передаємо слідчому, який розслідує це кримінальне правопорушення. Він з’ясовує обставини, допитує свідків, потерпілих, призначає експертизи.

Наприклад, ми вилучили уламки на місці обстрілу. На місці ще не знаємо, що саме влучило. Ми фіксуємо уламки, вилучаємо й передаємо слідчому. За результатами експертизи можна встановити, що це була за ракета чи інший боєприпас. Так само працюємо, коли обстрілу зазнають об’єкти цивільної інфраструктури чи енергетики.


Шукає докази там, де інші бачать руїни: криміналіст з Волині розповів про злочини росіян, ДНК та ідентифікацію загиблих (фото)


Від патрульно-постової служби до криміналістики

– Скільки років ви працюєте у криміналістиці?

У листопаді – дванадцять років. А в органах я з 2004 року. Прийшов молодшим сержантом у патрульно-постову службу. Ми охороняли громадський порядок у місті й теж прибували на місце, коли ставався злочин. Пам’ятаю, як уперше побачив експерта: вийшов із валізою. Мене це зачепило. Зрозумів, що хочу бути експертом.

Вивчився, прийшов в експертну службу. Після реформи нас віднесли до слідства, і ми стали спеціалістами-криміналістами.

Буча, Ізюм і Херсонщина: злочини, які залишаються в пам'яті

– Із початком повномасштабного вторгнення ви зіткнулися з роботою, якої раніше не мали. Як адаптувалися?

– Ніхто з нас не був готовий до того, що почнеться війна. Коли росіяни вийшли з Київської області, я побачив по телевізору, що там відбувалося: людей убивали, катували, розстрілювали. У Бучі знайшли місце масового поховання. Одна річ – побачити це по телевізору, зовсім інша – на власні очі.

– А як ви поїхали в Бучу?

Коли побачив це по телевізору, я зателефонував до Києва, керівнику наших криміналістів. Сказав, що хочу допомогти, поїхати зі своїми спеціалістами й задокументувати те, що там сталося.

– З такими масштабами ви раніше стикалися?

– Це був новий виклик. Коли прилетіли перші ракети, нас також залучали до огляду місця події. Працювали разом зі слідчими й вибухотехніками. Ми одна команда, тож зорієнтувалися, хто як працюватиме.


Шукає докази там, де інші бачать руїни: криміналіст з Волині розповів про злочини росіян, ДНК та ідентифікацію загиблих (фото)


– А морально важко було?

– Морально до такого ніхто не може бути готовий. Я постійно розмовляв із нашими спеціалістами, запитував: «Як ти себе почуваєш? Чи є щось, що тебе турбує?» Емоції є в кожного.

– Ви налаштовували себе, що це робота? Вона страшна, але її треба зробити, а волю емоціям можна дати потім?

– Я казав: дивіться через призму фотоапарата. Треба все зафіксувати. Але є речі, які після огляду з тобою залишаються. Ми всі живі люди. Деякі ситуації закарбовуються.

– Яку ситуацію з тих, що ви бачили під час повномасштабного вторгнення, не можете забути?

– Їх багато – і на Київщині, і на Харківщині, і на Херсонщині. От, наприклад, пригадується трагедія, коли розстрілювали людей на Київщині і в автомобілі загинула ціла сім’я – мама, тато і їхня дитина. Сусід зібрав обгорілі рештки цієї сім’ї у мішечки та поклав у коробку з-під взуття. Мама з дитиною сиділи в авто разом, то їхні рештки він зібрав в один мішечок, а тата – в інший… Поховав він ту коробочку біля будинку їхнього діда… А ми вже проводили ексгумацію, що встановити цих людей…


Шукає докази там, де інші бачать руїни: криміналіст з Волині розповів про злочини росіян, ДНК та ідентифікацію загиблих (фото)


Є багато моторошних ситуацій… Ми приїхали в Бучу в квітні 22-го року на місце масоового захоронення, діставали тіла, оглядали їх… За периметром кожного дня стояв місцевий мешканець – чоловік років 60-ти… Він шукав свого товариша, якого росіяни розстріляли. В останній день, коли ми діставали останні тіла, він таки впізнав свого товариша. Майже два тижні отак той чоловік стояв і чекав.

В Макарівському районі пригадується історія, коли росіяни маму з неповнолітньою донькою закрили в льосі і ґвалтували їх постійно. Один із російських віськових втік за кордон... Пізніше, вже у відрядженні на Херсонщині, я прочитав у телеграмі розповідь росіянина, який виїхав із Росії та попросив притулку в іншій країні. Він говорив про злочини своєї бригади проти місцевих мешканців. Я впізнав випадок, над яким ми працювали.

– Мама з дочкою залишилися живі?

– Так. Мамі було дуже важко, вона не хотіла про це говорити. Ми ще не знаємо, що діється на окупованих територіях. Думаю, після звільнення про це стане відомо. Слідчі, криміналісти та інші органи ще довго документуватимуть ці злочини.

Катування, підвали та пошук тих, хто віддавав накази

– Чи помічали ви на звільнених територіях особливий почерк російських військових?

– Про єдиний почерк сказати не можу. На Київщині, Харківщині й Херсонщині стояли різні бригади, були відмінності. Але повторювалися незаконне позбавлення волі, катування, розстріли. На Харківщині й Херсонщині людей катували струмом. Хтось віддавав ці накази. Поліція та інші структури працюють, щоб встановити командирів.

У Бучі та Макарівському районі ми проводили слідчі експерименти з потерпілими. Вони показували, де їх замикали, розповідали, як їх били й катували. А в Козачій Лопані в приміщення так званої «поліції ДНР» стояв телефон зв’язку, його називають «тапік». Один із потерпілих розповів нам, що вже не міг терпіти катування струмом і сказав: «Розстріляйте мене, я вже більше не можу цього терпіти». За його словами, від нього відчепилися, коли зрозуміли, що більше нічого не дізнаються. Одна річ – знайти такий телефон. Інша – почути людину, яка розповідає, що з нею робили.

– Що окупанти випитували у цивільних?

– Де живуть учасники АТО, хто з місцевих волонтерів допомагав. Вимагали, щоб їх видали.

– І що було потім?

– Людей забирали. В одному з населених пунктів на Харківщині ми знайшли тіла двох учасників АТО. Їх тримали в ямі, катували й розстріляли. А був іще учасник бойових дій із Харківщини, якого довго тримали в Ізюмі. Він розповів нам, що його били, катували, випитували інформацію. Він вижив. Йому росіяни видали довідку, і з нею він пішки повертався додому через блокпости інших росіян – ті дивувалися, як його взагалі відпустили та не розстріляли.

Шукає докази там, де інші бачать руїни: криміналіст з Волині розповів про злочини росіян, ДНК та ідентифікацію загиблих (фото)

– А що писали в такій довідці?

– Точного тексту я не питав, а він не розповідав. Він пояснив, для чого її дали: якщо до нього прийдуть знову, зможе показати, що його вже перевіряли й допитували.

Таке було й на Київщині, і на Херсонщині. В одній школі тримали голову сільради. Його били, вимагали списки, питали, де хто живе. Шукали тих, хто міг передавати українській стороні інформацію про їхнє розташування.

Багато було підвалів, де тримали людей. У Козачій Лопані стояв звичайний магазин, під ним – склад. Там поставили ґрати. Людей тримали за ними, били й допитували.

Як ідентифікують загиблих українських військових

– Ще одна велика частина вашої роботи – ідентифікація загиблих українських військових. Як їх привозять і що далі робите ви?

– Тіла повертають у різному стані. Їх привозять у спеціальних холодильниках. Коли вони надходять до нас на Волинь, кожне тіло реєструють і присвоюють йому індивідуальний номер. Працюють криміналісти, слідчі, судово-медичні експерти. Залучають і вибухотехніків, бо ми заздалегідь не знаємо, що може бути в мішку.

– На Волині траплялося, що знаходили вибухівку?

– Саме вибухівки – ні. Але серед речей можуть бути патрони, гранати. Вибухотехніки перевіряють, чи безпечно працювати.

Тоді починається огляд. Я як криміналіст детально фотографую тіло, одяг, індивідуальні ознаки. Це можуть бути татуювання, сліди прижиттєвих ушкоджень, імпланти. Усе фіксуємо. Відбираємо зразки для експертиз. У нас є прилад для швидкого встановлення ДНК-профілю ANDE.


Шукає докази там, де інші бачать руїни: криміналіст з Волині розповів про злочини росіян, ДНК та ідентифікацію загиблих (фото)


– Поясніть простими словами, як він працює. Ви берете фрагмент тіла?

– Так. Зразок привозимо в лабораторію й опрацьовуємо. Ось перед вами картридж із лунками. У лунку поміщають зразок, його реєструють і позначають відповідним номером. Картридж вставляють у прилад. Подальшу роботу машина виконує сама.


Шукає докази там, де інші бачать руїни: криміналіст з Волині розповів про злочини росіян, ДНК та ідентифікацію загиблих (фото)


– Що можна дізнатися?

– Отримавши ДНК-профіль людини, ми перевіряємо його за базами. Якщо родичі людини, яка зникла безвісти, здали зразки, перевірка може показати збіг.

– А якщо зразка родичів у базі немає?

– Можна порівняти з власним зразком військового, якщо він його здавав. Якщо немає ані його зразка, ані зразків родичів, профіль усе одно вносимо до бази. Він залишається там, і його можна буде порівняти за потреби, наприклад, коли родичі здадуть зразки.

– Це відбувається автоматично чи ви самі маєте перевіряти?

– Профіль вносимо до бази й запускаємо перевірку. Програма за секунди показує, чи є збіг. З’являється новий зразок — його теж перевіряють. Тож сьогодні збігу може не бути, а згодом новий зразок збіжиться з тим, що вже був у базі.

– Як давно у вас цей прилад? Скільки збігів уже знайшли?

– Приблизно три роки. Збігів досить багато, але конкретної цифри назвати не можу – це службова інформація.

Перевага приладу в тому, що його можна привезти туди, де він потрібен. Він поміщається в автомобілі. У нас є мобільна лабораторія, тож можна працювати просто в машині.

– Ви кажете, це швидко. Скільки часу потрібно, щоб ідентифікувати людину?

–Тут варто розрізняти встановлення ДНК-профілю та ідентифікацію людини. Спочатку ми отримуємо профіль. А щоб встановити особу, його треба з чимось порівняти. Із самим зразком теж буває по-різному: іноді з першого разу профіль отримати не вдається.


Шукає докази там, де інші бачать руїни: криміналіст з Волині розповів про злочини росіян, ДНК та ідентифікацію загиблих (фото)


– Чому так буває?

– Це залежить від стану тіла. Наприклад, якщо є гнилісні зміни або воно зазнало сильного термічного ушкодження, зразок звуглився. А профіль потрібен достатньо інформативний, щоб порівнювати його з іншими. Це клопітка робота, яка не пробачає помилок. Часто для аналізу беремо саме фрагменти кістки. Для них є окремий протокол підготовки. Кістку спочатку розбиваємо на шматочки, подрібнюємо її до порошку, додаємо спеціальний розчин і обробляємо на лабораторних приладах.

Як криміналісти встановлюють причини пожеж і виявляють сліди злочину

– Повернімося до огляду місця злочину. Як відрізнити загибель людини у пожежі від випадку, коли людину вбили до пожежі?

– Усього розповідати не буду. Скажімо, згорів будинок. Коли ми приїжджаємо, ще не знаємо, чому він згорів. Могло статися замикання електропроводки. Тому правильніше сказати, що виїжджаємо на місце події: чи був там злочин, ще треба з’ясувати.

– А як ви з’ясовуєте, чому почалася пожежа?

– На місці знаходимо, наприклад, електропровідники. Експертиза дає змогу встановити, чи замикання було первинним, чи вторинним. Використовуємо й газоаналізатори: вони допомагають виявити залишки нафтопродуктів. Під час огляду з експертами звертаємо увагу на різні обставини, відбираємо зразки.

– А на обгорілому тілі можна побачити рани, яких завдали до пожежі?

– Так. Далі вже судово-медичний експерт досліджує характер тілесних ушкоджень, зокрема чи могли вони бути завдані ножем, і дає свій висновок.

Валізка криміналіста: що допомагає знайти докази

– Про які прилади вам іще хотілося б розповісти?

– Багато країн допомагають Україні й забезпечують криміналістів сучасним обладнанням. Ще п’ять років тому деяких приладів ми не мали. Наприклад, зараз можемо на місці події побачити відбитки пальців навіть без опилювання порошком. Дивишся через монокуляр – і бачиш слід. П’ять років тому я не повірив би, що це можливо. А тепер сам користуюся цим приладом.

– Ви згадували валізку криміналіста. Що в ній носите?

– Валіз у нас кілька. Залежно від того, куди їде криміналіст, він вирішує, що йому знадобиться. Десь потрібне освітлення. Для вилучення біологічних слідів є своя валіза. А десь треба буде зробити гіпсовий зліпок. Ось, покажу вам одну з валіз – універсальну.


Шукає докази там, де інші бачать руїни: криміналіст з Волині розповів про злочини росіян, ДНК та ідентифікацію загиблих (фото)


Є номерки. Ставимо їх біля об’єктів, коли нумеруємо знахідки.

Або, наприклад, бачимо на місці події речовину бурого кольору, схожу на кров. Аплікатором робимо змив. Пакуємо в паперовий конверт, зазначаємо, де його вилучили, заклеюємо й опечатуємо. Тут підписуються поняті. Для встановлення ДНК-профілю достатньо невеликої кількості крові. Іноді досить однієї волосини, якщо вона з цибулиною.

Адже доказ треба виявити, вилучити й правильно задокументувати. Навіть найважливіший доказ може втратити юридичну силу, якщо його неправильно оформити. Нас, криміналістів, називають занудами: поки всього не з’ясуємо, не зупинимося. Але кожна маленька деталь має значення. Кожен зі слідів може привести до відповіді.


Шукає докази там, де інші бачать руїни: криміналіст з Волині розповів про злочини росіян, ДНК та ідентифікацію загиблих (фото)


Міжнародний досвід: чого українські криміналісти навчаються за кордоном

– Знаю, що ви навчалися за кордоном. Де були? Ви їздили вчитися чи передавати досвід, здобутий в Україні?

У 2023 році в Польщі нас навчали британські експерти. Вони працювали в Боснії і Герцеговині й ділилися досвідом огляду місць масових поховань.

Довідково. Боснійська війна (1992–1995) – це збройний міжетнічний конфлікт на території Боснії і Герцеговини, що спалахнув після розпаду Югославії.
Причина: проголошення незалежності Боснії і Герцеговини та спротив боснійських сербів (за підтримки Белграда), які прагнули приєднати свої території до Сербії.
Сторони конфлікту: босняки (мусульмани), боснійські серби та боснійські хорвати, за втручання миротворців ООН і авіації НАТО.
Втрати: близько 100 000 загиблих і понад 2 мільйони біженців.
Результат: підписання Дейтонських мирних угод. Держава зберегла цілісність, але була розділена на два автономні утворення — Федерацію Боснії і Герцеговини та Республіку Сербську (а також округ Брчко).

У нас є свої обставини. Коли ракета чи «шахед» влучає в торговий центр і гинуть люди, на місце з’їжджаються різні служби. А загроза повторного удару залишається. Ми пристосували огляд місця події до таких умов. Британські колеги просили розповісти, як саме працюємо ми. Обмін був в обидва боки. Досвіду наші криміналісти й слідчі здобули дуже багато. Хочеться тільки, щоб таке більше ніде не повторювалося.

Їздили й до Токіо. Японські колеги мали досвід роботи після цунамі й аварії на атомній електростанції. Вони показували, як в умовах ядерної небезпеки оглядали місцевість, працювали з тілами та ідентифікували загиблих.

Чи вдається залишити роботу на роботі

– Буває таке, що приходите додому й думаєте про справу, щось не доробив, треба повернутися? Чи вдається залишити роботу на роботі?

– Щоб раз – і забув? Так не буває. Мені телефонують криміналісти з районів: просять поради, перепитують, як правильно щось зробити, повідомляють про злочин. Сім’я вже звикла. Але вдома я все-таки стараюся перемкнутися. У мене донечка, скоро буде вісім років. Підемо разом погуляємо – і відволікаєшся.

– А був у вашій практиці злочин, коли дуже важко було знайти хоч якийсь слід?

– Буває, що просто треба більше часу. Навіть якщо якогось сліду немає, залишаються інші можливості. Є відеоспостереження, працюють карний розшук, слідчі, оперативники. Ми обмінюємося інформацією. Криміналіст допомагає відтворити картину місця події, але він бачить одну її частину.

– А іншу допомагають встановити слідчі?

– Слідчі, карний розшук. Зводимо всю інформацію докупи, чекаємо на експертизи. Ви самі бачили: навіть коли вже встановили ДНК-профіль, ще треба перевірити, чи є збіг. На це потрібен час.

Колеги з іншої області розслідували вбивство неповнолітньої. Отримали ДНК-профіль, але ще мали встановити особу. Відібрали багато зразків. Працювали вдень і вночі, підміняли одне одного. Якщо не помиляюся, лише на третій день, на 120 зразку отримали збіг.

У нас є обов’язки, і передусім – перед громадянами. Коли стається злочин, люди чекають, що поліція їм допоможе. Що встановить, хто це зробив, і винного притягнуть до відповідальності. Тому тут не здаєшся.


Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux