#мій_жетон - це гордість, - зазначає психологиня поліції Волині Сніжана Шпанчук, яка не на словах знає, що таке працювати з людськими травмами і болем

Її шлях у поліцію був цікавим з точки зору трансформації і сповненим хвилювань. Однак підтримка близьких і віра в свою місію дали результат: колектив волинської поліції має ще одну фахову психологиню, яка разом з колегами з сектору психологічного забезпечення завжди допоможе усім, хто цього потребує.

31-річна рядова поліції Сніжана Шпанчук спершу працювала операторкою лінії 102: влаштувалась на роботу за кілька місяців до повномасштабного вторгнення. Розповідає, що в перші тижні після 24 лютого 2022 року було надзвичайно велике навантаження, надходило і понад дві тисячі дзвінків за зміну (у той час, як зазвичай їх 400-600). 

Паралельно Сніжана почала здобувати фах психолога, хотіла щось змінити. Коли оголосили конкурс на психолога в поліції, жінка розпочала підготовку, щоб подати свою кандидатуру. На кожному етапі її підтримував чоловік, який працює в ДСНС, він навіть бігав з нею стадіоном, відтискався разом, допомагав в усьому. Згодом вона успішно завершила первинне навчання в Житомирській академії поліції і почала працювати психологинею.

Ще будучи операторкою лінії 102 і постійно спілкуючись з людьми, Сніжана зрозуміла, що її слова можуть допомагати іншим. Пригадує, одного разу подзвонила дівчинка і розповіла, що тато знову б’є маму. Потрібно було стабілізувати дитину, щоб вона відійшла у безпечне місце і дала відповіді на всі питання. «І тут вона питає мене: а чому в мене так, чого в мене така сім’я, чого в мене не може бути все добре? Я сказала їй, що створена нею сім'я буде кращою, щасливішою, що вона не винна в тому, що батько чинить насильство. І поки я розмовляю, наряд поліції уже їде на цей виклик, але мушу дізнатись максимум інформації», - відкриває непрості секрети цієї роботи героїня.

Нині Сніжана та її колеги працюють у новому центрі реінтеграції ветеранів «Волинь», куди завжди можуть прийти учасники бойових дій, члени їх сімей, отримати кваліфіковану допомогу.

Психологиня переконана, що допомагає всім і лікує в першу чергу розмова. 

«Коли ми збираємо ветеранів на різних заходах, вони отримують певні емоції, але головне, що можуть відволіктись від думок про війну, поспілкуватись між собою. Тут є масажне крісло для релаксації, куди можна поміститись і відволіктись від поганих думок. Вмикаємо їм якісь мелодії чи звуки природи, і так можна повністю розслабитись», - каже вона.

Цьогоріч до дня психолога поліцейські з сектору психологічного забезпечення мали неабияке вітання від ветеранів з ампутаціями і травмами ніг: вони піднялись на 5 поверх, де тоді розміщувався їх кабінет, з квітами і вітаннями. 

«Я почула характерний звук стуку милиць по паркету і знайомі голоси та дуже здивувалась. І тут заходять наші ветерани з букетами і вітають нас з Іриною Ярославівною та Мариною. Завжди ми приходили до них у госпіталь, а тут вони прийшли до нас, і це було надзвичайно приємно», - ділиться Сніжана.

А ще жінка купує цукерки та прикріплює до них передбачення і пропонує їх гостям центру і поліцейським. Це не лише піднімає настрій, а й повертає до спогадів дитинства. 

«Жетон для мене – це гордість і досягнення. Коли ти вдягаєш однострій, то уже треба більше слідкувати за своєю поведінкою, охайністю, дивитись, чи є знаки розрізнення, це вже зовсім інша відповідальність», - говорить психологиня поліції.

«Мій оберіг – це моя сім’я, мій чоловік повністю підтримує мене в усьому, і такі стосунки – головне в житті», - резюмує поліцейська.

З Днем Національної поліції України!