Голос стійкості: Юрій Столярчук

Сьогодні ми розпочинаємо нову рубрику «Стійкість має голос». Ця рубрика - про поліцейських, які пройшли війну, виконували надскладні завдання і нині діляться досвідом під час заходів психологічного відновлення. Це історії про витримку, побратимство і про те, що залишається з людиною після фронту. 

40-річний Юрій Столярчук майже половину життя присвятив службі. 

У 2014-2015 роках він у складі зведеного загону виконував бойові завдання на сході України. У 2023 році добровільно долучився до штурмової бригади Національної поліції «Лють» і знову поїхав у зону бойових дій.  

Один із епізодів служби він згадує як найважчий. Ним Юрій поділився під час відновлювального заходу для правоохоронців. 

Разом із побратимом Романом Мельником вони отримали завдання евакуювати пораненого бійця з позиції. Йшлося про військового з позивним Ворон. 

«Медик поклав його на ноші. Ми з Романом стали плечем до плеча, були в такій ніби упряжі, і тягнули його. Майже кілометр нашої дороги було відкрите поле», - розповідає Юрій. 

Евакуація відбувалася о 3 ночі, а до позиції потрібно було йти пішки десь 4-5 кілометрів, а згодом повертатися назад стільки ж. За словами поліцейського, обстріли були постійними. 

«Через кожні 2-3 метри нашого руху летіли міни. Ми мусили лягати, вставати, був повний боєкомплект - броня, автомат, каска, це була така, знаєте, доволі велика вага. А коли ще ти йдеш і тягнеш за собою побратима, – це було дуже складно», - ділиться Юрій. 

На світанку правоохоронці помітили над собою розвідувальний дрон і розуміли, що є мішенню для ворога.  

«Якось так вийшло, що ми клубочком лягли, і форма злилася з листям, тож нас не побачили. Я кажу: «Рома, виходь на рацію, хай включать нам РЕБ для виходу». І, дійсно, він вийшов на рацію, включили РЕБа, я відчув, що біля мене впав цей дрон, і ми почали рухатися», - продовжує наш герой. 

На жаль, врятувати Ворона не вдалося, - зі сльозами на очах ділиться поліцейський. Хоч Юрій з побратимом доставили його до медичного пункту і приклали максимум зусиль, ризикуючи власними життями, він помер під час надання допомоги. 

«Це одна з таких історій, які нікому не розказуєш, і воно все в собі, розумієте, тримається», - ділиться Юрій. 

Він каже, що зустрічі з колегами під час відновлювальних заходів допомагають проговорити пережите і не залишатися з цим наодинці. Це частина і шлях відновлення.

Марина Балдич