14 грудня – День вшанування ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Вони врятували Україну й світ від ядерної катастрофи. Чорнобильська аварія – це водночас злочин радянської системи проти людини й довкілля та приклад самовідданості, жертовності й героїзму її ліквідаторів.
Гігантоманія масштабних промислових будівництв в СРСР, яка прикривалася вдаваною турботою про добробут радянського народу й держави, насправді в своєму корені була брехлива й порочна.
У своїй основі вона тільки на словах дбала про людину та її потреби, в на практиці перетворювала сотні мільйонів людей на гвинтики та гаєчки величезної бездушної й цинічної командно-адміністративної системи.
Грандіозні плани з освоєння так званого мирного атому стали найбільш драматичним та трагічним прикладом саморуйнування як планової економічної системи СРСР, так і самої радянської імперії.
Уже з 1970-х рр. - від початку будівництва Чорнобильської АЕС, яка на той час носила ім’я Леніна, за наслідками перевірок були викриті масові порушення як самого будівництва станції, так і можливі аварійні ризики й загрози від особливостей ядерних реакторів, які на ній встановлювалися.
Та московське партійне керівництво на те мало зважало. Адже мета Кремля була одна – обігнати капіталістичні країни Заходу у виробництві електроенергії з найнижчою собівартістю і тим самим довести на практиці, що так звана соціалістична економіка здатна не тільки конкурувати, але й перегнати в обсягах та ефективності виробництва ринкові економіки США та Західної Європи.
Засліплення цією боротьбою, а також участь радянської імперії у гонці озброєнь і призвела СРСР до краху та розпаду. Але перед тим – до ядерної катастрофи планетарного масштабу, яка стала каталізатором подальших незворотних змін.
Кілька головних фактів.
26 квітня 1986 року під час проведення проєктних випробувань (військового характеру) сталася аварія. Вона повністю зруйнувала четвертий реактор станції і спричинила значне забруднення навколишньої території радіоактивними речовинами.
Внаслідок катастрофи повністю евакуювали населення міст Прип'яті та Чорнобиля та всіх інших населених пунктів у радіусі 30 км навколо станції. Сама аварія стала однією з найбільших техногенних катастроф в історії людства.
Майже всі працівники і перші пожежники-ліквідатори померли через опромінення. Основна частина робіт з ліквідації наслідків аварії була виконана в 1986—1987 рр. У них брали участь приблизно 240 000 осіб. Загальна кількість ліквідаторів (включаючи подальші роки) – близько 600 000 людей, здебільшого українців.
Із перших днів катастрофи на ЧАЕС радянське керівництво прагнуло приховати її страшні наслідки від власного суспільства й цивілізованого світу. Але великий викид радіаційних речовин був зафіксований за межами СРСР. Провідні демократичні держави стали бити на сполох і вимагати від Москви роз’яснень ситуації.
Сотні тисяч людей в Україні та інших частинах радянської імперії були мобілізовані на ліквідацію наслідків аварії. Вони почали розповідати, що реально відбувається на місці катастрофи своїм родичам і колегам.
Так розкрилася страшна правда як про саму аварію на ЧАЕС та її наслідки, так і про антилюдську суть радянської авторитарної системи управління, за якої сталася ця найбільша техногенна катастрофа людства.
Годі й донині осягнути повністю всі наслідки і втрати від Чорнобильської катастрофи. Це мільйони зламаних людських життів і доль, величезні забруднені території, втрата унікальної національно-культурної спадщини українського Полісся, які досі даються нам узнаки.
Найбільше постраждала Україна. І саме Чорнобильська катастрофа та її страшні наслідки стали одними із головних аргументів для українців 1 грудня 1991 року, коли вони прийшли на виборчі дільниці і на Всеукраїнському референдумі з результатом понад 90% голосів підтримали Акт проголошення Незалежності України, прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року.
Щоб більше подібного не повторилося. А всі важливі рішення приймалися не десь далеко в Москві – столиці імперії, а в Києві, в Україні – демократично обраною української владою.
Наслідки Чорнобильської катастрофи залишаться з нами назавжди, в нашій національній історії. І завжди треба пам’ятати, що світ тоді врятувала людяність і добрі серця мільйонів простих людей – пожежників, міліціонерів, медиків, військових.
Найбільше їх серед ветеранів системи МВС. І сьогодні ми вшановуємо пам’ять тих, кого вже з нами немає, та уклінно дякуємо тим, хто з нами ще поряд і досі надихає нас своїм героїзмом і вкотре нагадує, що повернення назад до імперського минулого для українців неприйнятне.
Що Україна в сьогоднішній боротьбі за свою незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора добре пам’ятає і засвоїла урок Чорнобиля.
Ми самі є господарями своєї землі і своєї держави.
Ми свідомі високої ціни за незалежність, яку зокрема сплатили й герої-ліквідатори, й досі сплачують герої теперішньої національно-визвольної війни Українського народу.
Пам’ятаємо. Не забудемо.
Слава Україні! Героям Слава!
Департамент комунікації МВС України
