«Будучи в стрілецькому батальйоні, я переосмислив значення свого жетона», - поліцейський-доброволець Володимир Крисько після того, як почав нести службу на Сході України

Нещодавно цей боєць стрілецького батальйону поліції Волині опублікував в соцмережі емоційний допис про те, чи воює поліція. Він отримав тисячі репостів і коментарів підтримки. Поліцейський каже: хочеться показувати, що ми робимо і чим займаємось, аби люди в тилу менше хейтили правоохоронців.

Володимир ще з старшої школи мріяв стати поліцейським. Після отримання середньої освіти склав всі іспити та вступив в Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого на слідчо-криміналістичний факультет. Потому його розподілили в рідний Любешів, на Волинь, де й почав кар’єру слідчого.

Після одруження перебрались до Луцька, де працював на різних посадах в місцевій поліції, а з 2017 року – в слідчому управлінні ГУНП у Волинській області.

Розповідає, що служба з роками змінюється, але найважливіше в роботі – взаємини між людьми, коли починаєш більше довіряти і є на кого покластись. Специфіка роботи слідчого така, що потрібно проробити кропітку роботу під час досудового слідства, аби винний отримав справедливе покарання за скоєне, але коли це стається – отримуєш справжнє моральне задоволення від результату.

Нині 37-річний Володимир має 15 років стажу служби, підполковник поліції.

З дружиною Оксаною виховують двох донечок, 11 і 4 років.

У 2024 році, коли формувався стрілецький батальйон, Володимир добровольцем приєднався до його лав. Власне, цей період життя він пам’ятає найсильніше. Це був перехід до абсолютно іншої служби. Навчання, бойові злагодження і виходи, підтримка побратимів – те, що назавжди в пам’яті.

Справжнім випробування стало його перебування на позиції понад 45 днів, більшість з яких був пораненим. Але вижив і вийшов. Поруч з бійцем – завжди є хрестик, який намагається не знімати. Зізнається, що в ті моменти особливо звертався до Бога, хотів вижити, побачити рідних…

Каже, що на війні переосмислив значення свого жетона. Так, це – ідентифікатор кожного окремого поліцейського, це знак і символ, найбільш близький до тіла. Але не варто забувати, що жетони багатьох колег политі кров’ю. Тож тим, хто залишається в тилу, у відносно мирних областях, потрібно дбати про честь і гідність поліції, не паплюжити, а піднімати рейтинг служби.

Після лікування й реабілітації Володимир не покинув бойовий підрозділ і нині перебуває на сході, де разом з побратимами успішно нищить ворогів та їх техніку. А мотивує любов до сім’ї, бажання закінчення війни та настання очікуваного миру. «Мрію, щоб усі, хто воюють, повернулись додому, щоб Україна успішно розвивалась, щоб наші нащадки не бачили того, що ми, а жили під мирним небом. Ми тут намагаємось робити для цього все», - каже Володимир Крисько.

З Днем Національної поліції України всіх, хто служить і захищає!