З нагоди Дня Національної поліції України ми підготували для вас цитатник одного з тих поліцейських, хто знає, що таке – сидіти в засадах, не спати ночами, не бачити рідних… І все це – заради розкриття злочинів та спіймання «на гарячому», адже найвищою майстерністю оперуповноваженого є факт затримання зловмисника з доказами, «на гарячому». З нагоди 5-ї річниці Національної поліції України заступник начальника управління карного розшуку ГУНП у Волинській області Володимир Патрай учора отримав від очільника ГУНП Юрія Крошка подяку Національної поліції України, а сьогодні ділиться секретами своєї майстерності.
«З дитинства мрія була служити військовим або в поліції. І на мій вибір вплинуло й те, що в старших друзів я спостерігав, як розкривають крадіжку велосипеда. Праця експерта, оперуповноваженого, дільничного – мені було настільки цікаво спостерігати за цим всім. Я довго намагався вникнути і зрозуміти, як це воно так виходить: от приїжджає людина в якесь село чи місто і починає цей, умовно кажучи, «клубок розкручувати», тобто злочин розкривати. Це була загадка для мене, тому й загорівся цим».
«У школі навчався добре й мав хорошу фізичну підготовку також. Після закінчення школи намагався вступити до вузу, але трішки не вийшло, не вступив. Вирішив не гаяти час і відслужити в армії. Так і зробив, а опісля й вийшло вступити до університету».
«Я розпочинав працювати звичайним оперативником у Маневицькому відділі поліції (ще тоді райвідділі міліції). Там і розкрив перший злочин у 2003 році – крадіжку грошей з будинку. Виїхали на подію з експертом – це був дуже досвідчений та мудрий працівник. Провели деякі оперативні заходи: виявили відбитки пальців та сліди взуття, знайшли очевидців і, в результаті, ми вийшли на зловмисника. Ним виявився неповнолітній хлопчина, який, як з’ясувалось, вчинив ще одну крадіжку грошей в школі. Тобто в один день було розкрито два злочини. Я називаю це своїм першим «бойовим хрещенням». І, як-то кажуть, по-оперськи, я «увійшов в кураж» і в той же місяць розкрив ще одну крадіжку, доволі серйозну: тоді ми затримали групу, яка викрадала худобу в населення. За це отримав й першу премію. Пам’ятаю, що на той час це було 50 гривень».
«Далі працював оперуповноваженим управління карного розшуку у Волинській області. Боролися з крадіжками, пограбуваннями, розбоями. До речі, порівнюючи з тими часами, зараз у Луцьку втричі зменшилися такі різновиди злочинів. Потім мене підвищили до старшого уповноваженого управління карного розшуку, опісля – був старшим уповноваженим у особливо важливих справах, вів лінію незаконних заволодінь транспортними засобами на території Волинської області, був і керівником майнового відділу. А вже з 2017 року я – заступник начальника управління карного розшуку».
«Хочу зауважити, що працівник карного розшуку – це особа, яка повинна вміти все, починаючи від підготовки якогось простого запиту, – завершуючи веденням якоїсь серйозної розробки і документуванням злочинної групи. Ми працюємо з людьми, працюємо на місці скоєння злочину, працюємо й в побуті, підлаштовуємося під різноманітні ситуації. Важливий аспект – юридична підкованість, адже теорія і практика – взаємопов’язані речі. Тобто знання законодавства допомагає робити менше помилок, все виходить з першого разу, а не з третього».
«Мені поталанило, тому що я працюю з такими людьми, в яких є чого повчитися, адже є різні ситуації, різні злочини. І до розкриття різних злочинів потрібно підходити по-різному. Якщо викрали велосипед – потрібно встановити особу свідка, речові докази. Грабіж розкрити уже важче: також потрібні свідки, але треба застосувати більше сил і засобів, тобто це серйозніший злочин. який вимагає серйознішого підходу».
«Кожна справа якимось чином відображається у житті. Є якісь моменти, з якими стикаєшся вперше, починаєш обдумувати все, вирішувати, як «розрулити» ситуацію правильно. І це все закарбовується в пам’яті. Один такий випадок був, що запам’ятав через образу. Я майже рік часу документував зловмисників, жив цією справою, приходив на роботу і щодня намагався щось свіже про них «накопати». Два чоловіки об’єдналися і по всій Україні викрадали з гаражів дуже дорогі спортивні мотоцикли та квадроцикли. Просто пам’ятаю день затримання: приїхали вони до Луцька, ми їх тут зустріли і відслідковували. Буквально через дві години отримали повідомлення про угон квадроцикла. Вийшло так, що ми зустрілися зі злочинцями лоб в лоб і затримали. Тоді вдалося довести ще декілька епізодів викрадення транспортних засобів, що трапилися і в нас, і в інших областях, але коли чоловікам обирали міру запобіжного заходу в суді, їх вирішили не арештовувати і вони отримали просто умовні терміни, хоча це тяжкий злочин. Мені було тоді, можна сказати, дуже образливо».
«З такими тяжкими злочинами складно працювати. Їх скоюють особи, які ніби гастролюють то в одне місто, то в інше. Свідки, автомобіль, на якому приїхали – це багато роботи, купа часу. Потрібно прикласти максимум бажання та сил, аби «присікти» зловмисників вже на першому злочині. Ми завжди прагнемо цього і хочемо допомогти людям. Адже є ймовірність, що лиходій не зупиниться, і далі будуть тільки тяжчі злочини».
«Часто буває таке, що затримуємо злочинні групи «на гарячому». Практично за пів години-годину встановлюються правопорушники, а протягом 1-2 годин особи затримуються на території міста чи області. Важливо оперативно спрацьовувати і миттєво отримати потрібну інформацію. Наприклад, якщо десь поряд трапляється злочин, то просто біжимо і затримуємо зловмисника, а якщо десь в іншому районі – виїжджаєш туди. Там інколи й добу, а то й дві, три перебуваємо. Але головне – позитивний результат».
«Потрібно звертати увагу на всі дрібнички, адже інколи вони відіграють ключову роль. Бувають ситуації, що ну ніяк не виходить розкрити злочин: добу сидиш, дві сидиш, а пазл все не складається. Тоді потрібно зібратися з думками, розкласти все з нуля, і тут «бах» – приходить «осяяння», бо ти звернув увагу на якусь нібито незначну деталь».
«Багато залежить від аналізу не лише оперативника, а й інших працівників, які долучаються до розкриття злочину. Нам допомагають і дільничні інспектори, і патрульна поліція, і інші підрозділи, тобто самому неможливо осягнути і зрозуміти все. До прикладу, ти працюєш з інформацією, якою володієш, дільничний працює з населенням, хтось інший працює з відеокамерами. Це все потрібно об‘єднати, і якщо проведено хороший правильний аналіз, це вже 80% успіху у розкритті злочинів».
«Скажу відверто: вранці я йду на роботу з задоволенням і знаю, що це моє призначення. В нас дуже хороший колектив, з яким я вже давно працюю, а це дуже важливо, адже оперативники більшість часу проводять не з сім’ями та родичами, а на роботі. В нас ненормований робочий день. Буває, що і вночі виїжджаємо, і вдень, і зранечку, і у відрядження дуже часто їздимо».
«Я розумію, що все роблю правильно, коли особа, яка переступила кордон закону, – на лаві підсудних і отримує гідне покарання».
«Зараз я вважаю, що мені потрібно вчитися і вчитися, тому що світ іде вперед, прогрес іде вперед, злочинці стають все молодшими, технічно підкованішими. І нам потрібно випереджати їх хоч на два кроки. Оперативник не може просто зупинитись, адже тоді він деградує. Як-то кажуть: «Вік живи – вік учись». Щоб досягнути результатів, потрібно наполегливо працювати та йти вперед».
Марина Балдич
Сектор комунікації поліції Волинської області